НОВИНИ

Викладачі Школи документалістики та медіа DocUaDream

Викладачі Школи документалістики та медіа DocUaDream

Школа документалістики та медіа для підлітків з Донбасу, яких зачепила війна, DocUaDream 2021 пройде за участі основного складу викладачів — фахівців із практичним досвідом роботи та викладання.
Серед завдань проєкту — дати підліткам навички реалізовувати творчу ініціативу та розвивати здібності засобами документалістики, створювати медіа-платформи для поширення своїх творчих робіт, розвивати критичне мислення в умовах конфліктних ситуацій, створювати не конфліктне середовище в інтернет просторі. Також команда проєкту хоче допомогти підліткам розвинути журналістські навички та зрозуміти основні принципи професійної журналістики та документалістики в умовах демократії; надати базові знання та вміння документальної фотографії, документальної відеозйомки та монтажу, інструменти для створення сайтів.
Останніх п’ять років наша команда працювала у нестандартних умовах. Ми проводили освітні сесії Школи документалістики та медіа для підлітків, які постраждали від війни, у Карпатах, прифронтовому місті Щастя та у столиці Литви місті Вільнюс. Тож ми маємо практичний досвід навчання підлітків у мобільному режимі та знаємо усі особливості процесу.
Наша команда викладачів побудована за принципом змішування old school із new way. Ігор Гайдай, Анна Бродських, Ігор Малахов, Петро Цимбал представники класичного підходу; Олена Макаренко, Ірина Щербина ж впроваджують нові тенденції. Кураторка освітнього напрямку DocUaDream — Лариса Артюгіна, яка займається освітніми та культурними проєктамі на Донбасі, зокрема і для підлітків, із найпершого року війни. До того ж Лариса Артюгіна має успішний семирічний досвід викладання в Київському національному університеті театру, кіно, та телебачення імені І.К. Карпенка-Карого та розробки методології курсу документалістики.
Протягом 10 навчальних днів сесії підлітки створюватимуть власні текстові, фото та відео матеріали, а також сайти.
Проте школа DocUaDream — це не лише про навчання. Ми також залучаємо до процесу освоєння знань підлітками психологів. Вони надаватимуть психологічну підтримку учасникам проеєкту, що є унікально важливим для підлітків, що мають досвід травмування війною.
Психологів та інших членів команди ми представлятимемо у наступних публікаціях. Поки ж раді познайомити вас із нашими викладачами.
Лариса Артюгіна (документалістика) — кінорежисерка, засновниця Школи документалістики та медіа. Має багаторічний досвід викладання режисури документального кіно в університеті та практичної роботи в кіновиробництві. Працювала як документалістка на прифронтових територіях, створила серію документальних фільмів про життя сучасних українців.
Вважає, що навчання у Школі документалістики та медіа допоможе студентам отримати нові знання та умілості, які придадуться у майбутньому дорослому житті й зможуть приємно здивувати їхніх друзів-ровесників.
“Приєднуйтесь до нашої спільноти творчих людей, які змінюють світ!”
Анна Кроткіна-Бродських (журналістика) викладає літературу в університеті імені Вашингтона та Лі в штаті Вірджинія. Її студенти — це люди, як правило, допитливі, веселі, здібні, але, як і більшості людей на світі, їм часто потрібна допомога, коли вони намагаються викласти свої думки й почуття в письмовій формі. Окрім того, Анна працює журналісткою і пише про політику та соціальні проблеми, яких в Америці достатньо.
“Я хочу навчити українських школярів якомога яскравіше писати і якомога незалежніше мислити.”
Петро Цимбал (монтаж) — режисер монтажу, оператор, звукорежисер. Брав участь у створенні багатьох документальних, ігрових та анімаційних фільмів. Зокрема, у його доробку понад 50 проєктів. Серед нихі і “Жива ватра” Остапа Костюка – фільм про карпатських вівчарів та про долю цього ремесла в сучасних умовах. Стрічка з’явилася на світ у 2015-му році і здобула чимало нагород на українських та міжнародних фестивалях.
“У програмі школи планую навчити учасників базових технічних і художніх навиків монтажу короткого документального сюжету. Розкрити сутність монтажу в створенні візуальної картини як основного інструменту, завдяки якому уявлене автором бачення відтворюється у кінооповіді.”
Олена Макаренко (журналістика) — журналістка, яка розповідає світу про події та процеси в Україні на сторінках англомовного видання Euromaidan Press. Майже п’ять років досвіду у цьому полі дало їй розуміння того, як подавати місцеві історії широкій аудиторії так, щоб її зацікавити. Як тренерка з журналістики Олена допомагала багатьом підліткам із Донбасу створювати власні матеріали, а деяким навіть організувати власну газету  із тиражем 1000 копій. 
“Долучайтеся до школи, будемо вчитися писати так, щоб вас слухали”.
Ігор Малахов (монтаж, робота з хронікою та архівами) — історик, режисер-документаліст, сценарист.
Ігор Малахов знаний за його режисерською роботою над фундаментальною стрічкою “Своя Доля. Сон” (1997). Цей документальний фільму створений із архівної кінохроніки 1908-1930 років. Більшість матеріалів фільму перебувала під грифом “секретно” протягом багатьох років. У стрічці режисер показав процес становлення України як держави. Завдяки цьому фільму українці вперше побачили обличчя визначних історичних постатей — Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Дмитра Яворницького та інших, а також довоєнні види десятків міст та сіл.
Після Революції Гідності Ігор Малахов співпрацював із творчим об’єднанням «Вавилон-13».
“Знаю секрети монтажу, про які сором’язливо мовчать підручники.”
Ірина Щербина (IT) — викладачка Державного університету телекомунікацій зі спеціальності «комп’ютерні науки та інженерія програмного забезпечення». Разом із проєктом Платформи документалістики та медіа брала участь у Школі документалістики та медіа для підлітків зі Щастя, Луганської області. Зокрема, з її допомогою місцеві школярі навчилися робити власні сайти.
“Я розкажу, як безкоштовно зробити сайт, підключити соціальні мережі, зробити канал на YouTube та почати рекламну кампанію, навіть якщо ви ніколи цього раніше не робили. Знаю ще багато всього цікавого про ІТ — як отримати ІТ-професію, як заробити гроші не виходячи з дому та запустити онлайн бізнес за декілька днів.”
Ігор Гайдай (фотографія) — фотограф, засновник і співвласник студії, яка стала першою приватною фотостудією в країн. Також співвласник галереї та автор 3-х фотокниг: «Українці. Початок третього тисячоліття» (1996-2003), «9 місяців + 3 дні» (2006-2008), «РАЗОМ.UA» (2004-2011). 15 років співпрацював з провідними світовими рекламними агенціями як незалежний фотограф. З 2002-го року залишив роботу в рекламі і присвятив свій час створенню й продюсуванню власних авторських фотопроєктів і пропагуванню світової фотографії в Україні і української фотографії — в Європі, де з 1991-го року неодноразово виставляв свої проєкти.
“У школі я допоможу вам розкрити фотографію як унікальний інструмент документалістики.”
Школа документалістики та медіа DocUaDream пройде влітку 2021-го року. Її учасниками стануть підлітки із прифронтових міст Донбасу. Проєкт відбувається за підтримки Українського культурного фонду.

Школи Донбасу познайомилися із проєктом DocUaDream

Школи Донбасу познайомилися із проєктом DocUaDream

У лютому та березні цього року керівниця проєкту Школа документалістики та медіа для підлітків з Донбасу, яких зачепила війна, DocUaDream, Наталя Ящук відвідала школи Донецької та Луганської областей. 

Під час поїздки Наталя презентувала проєкт для школярів Новомихайлівки, Красногорівки, Золоте та Лисичанська. Усього вона зустрілася з учнями 7 шкіл та поспілкувалася із понад 350 потенційними учасниками Школи. 

«Із сотні вуст потенційних учасників звучав один простий меседж: “Під час карантину нас затягнули тенета сірих буднів і монотонності. Проєкт дає шанс вирватися, і ми хочемо ухопитися за можливість пізнати щось нове для себе”. 

Коли потенційні учасники почули, що кількість місць обмежена і відбір буде на конкурсній основі, напружилися. Проте ми дійшли згоди, що кожен має шанс потрапити в проєкт. В першу чергу, це залежить від них самих, адже саме прагнення і велике бажання стануть в нагоді при заповненні заявки та створенні мотиваційного відео.

Приємним бонусом стало те, що фактично через декілька днів стали надходити заявки, в яких мотивація звучала зріло і відважно, мудро і переконливо», — ділиться враженнями від поїздки Наталія. 

Поки ми чекаємо на нові заявки, а Наталя планує наступну поїздку, відповідаємо на питання, які нам задавали. 

Чи участь у проєкті є безоплатною?

Навчання у Школі DocUaDream є безоплатним. Це включає і проїзд, проживання та харчування.

Скільки дітей від школи можуть брати участь?

Проєкт розраховано на підлітків 14-17-ти років. Відбір учасників відбуватиметься на конкурсній основі. Для участі необхідно заповнити заявку. То ж кількість тих, хто може подаватися від школи є необмеженою. 

Чи впливає якість відео в заявці на те, чи буде учасник відібраний?

Ні, технічна якість відео не є критерієм відбору. При виборі ми будемо керуватися тим, чи зміг учасник сформулювати свою мотивацію участі в Школі, чи проявив креатив. Ми надамо можливість навчатися в Школі DocUaDream тим підліткам, для кого це є найбільш важливим. 

Яку професію можна отримати у Школі?

Школа документалістики та медіа DocUaDream є неформальною освітою.  Вона не має прямого впливу ні на вступ до вищого навчального закладу, а ні на здачу ЗНО. Проте, під час навчання в Школі, учасники отримають навички, які допоможуть їм зробити перші кроки в документальному кіно, журналістиці, операторській майстерності, фотографії та IT. 

Чи потрібен відібраним учасникам супровід до Києва?

Організацією поїздки повністю займається Школа DocUaDream. Відібраним учасникам буде наданий супровід під час поїздки в Київ та назад.

Школа документалістики та медіа DocUaDream відбудеться влітку 2021-го року. Це спільний проєкт громадської організації  “НОВИЙДОНБАС” та “Благодійного Фонду Громадяни”, що здійснюється за підтримки Українського культурного фонду. 

Інформацію про Школу дивіться на наших ресурсах:

http://docua-platform.org/pryyom-zayavok/

https://www.facebook.com/DocUaDream/

Instagram: @DocUaDream

Залишилися ще запитання? Надсилайте їх на пошту DocUaDream@gmail.com

Як ми стали добровольцями

Як ми стали добровольцями

Сьогодні в Україні важливий день – День українського Добровольця.
У знак глибокої подяки всім Добровольцям – наш документальний фільм “Як ми стали добровольцями”.
Оновлену версію фільму можна подивитися о 14 год на “24 каналі” – https://kino.24tv.ua/yak-mi-stali-dobrovoltsyami-ukrayini-novini-ukrayini-i-svitu_n1567249
та на каналі Військового телебачення України – https://youtu.be/ZbKrOuMRxRE
Про що кіно?
Весна 2014. Україна атакована військами Російської Федерації.
Разом з військовими першими на зустріч ворогу пішли і цивільні – добровольці з Майдану. Хто вони? Якими були їхні ідеали та цінності, чому вони обміняли своє спокійне цивільне життя на жорсткий військовий досвід?
Команда фільму:
Режисерки: Лариса Артюгіна, Олександра Чуприна
Оператори: Ілля Єгоров, Вячеслав Цвєтков
Звук: Андрій Нідзельський
Колорист: Валентин Вернигор
http://docua-platform.org/how-we-became-military-volunteers/
https://youtu.be/CzTeyR89yrk
Низький уклін усім Добровольцям – живим та “вічно живим”!

Політв’язні Литви і України у боротьбі за Незалежність

Політв’язні Литви і України у боротьбі за Незалежність

У День відновлення незалежності Литви, висловлюючи велику повагу до успіхів литовського народу у боротьбі за незалежність, продовжуємо знайомити з документальним фільмом «За нашу і вашу свободу» про литовсько-українську солідарність.
Що об’єднувало литовку Нійоле Садунайте та українця Левка Лук’яненка?
Чому литовці та українці у засланні підтримували один одного?
Дивіться у нашому тизері –
Українською мовою https://youtu.be/_jfLf8Atekk
Литовською мовою https://youtu.be/uiPHSyOHxP4
Англійською мовою https://youtu.be/GjbWH37zlQk
Фільм створюється командою “Платформи української документалістики” – http://docua-platform.org/for-our-and-your-freedom/, а тизери – за підтримки Українського культурного фонду.
За нашу і вашу свободу!

Презентуємо трейлер фільму

Презентуємо трейлер фільму

До Дня Українського Добровольця готуємо разом з Військовим телебаченням України оновлену версію фільму “Як ми стали добровольцями” – http://docua-platform.org/how-we-became-military-volunteers/
Сьогодні презентуємо трейлер фільму. Прем’єра – о 19 год.
Весна 2014. Україна атакована військами Російської Федерації. Першими назустріч ворогу пішли не військові, а цивільні люди з Майдану – добровольці.
Хто вони? Якими були їхні ідеали та цінності, чому вони обміняли своє спокійне цивільне життя на жорсткий військовий досвід?
Режисерки: Лариса Артюгіна, Олександра Чуприна
Оператори: Ілля Єгоров, Вячеслав Цвєтков
Звук: Андрій Нідзельський
Колорист: Валентин Вернигор
https://youtu.be/F70w_3julxw
https://youtu.be/TSWlDyU8Af0

Дякуємо усім захисникам України!
Дякуємо Валентину Вернигору за волонтерський внесок у створення фільму – класну кольорокорекцію, а Сергію Камінському за підтримку та сприяння у поширенні фільму!

Василь Стус та литовці

Василь Стус та литовці

Продовжуємо досліджувати природу глибокої приязні українців та литовців.
Неймовірну історію литовсько-української солідарності розповів нам автор книги “Справа Василя Стуса”, відомий український журналіст, Вахтанг Кіпіані.
У 1985 році в таборі Кучино Василь Стус створив свої останні 12 дописів. У камері він сидів з литовським партизаном Балісом Гаяускасом, який на той момент вже мав 30 років “стажу” у таборах. Баліс пішов на великий ризик і зумів винести ці записи та передати своїй дружині Ірені. Тепер ці записи називають “З таборового зошита”.
Яким чином йому вдалося це зробити? Чому Гаяускас це зробив?
Про це, та про знайомство українців та литовців у таборах ГУЛАГУ, про процес взаємопроникнення, про перших амбасадорів українсько-литовської приязні.
розповідає Вахтанг Кіпіані.
Побачити детальну розмову можна буде у нашому фільмі, прем’єра якого відбудеться 24 серпня 2021 року у день 30-річчя Незалежності України.
Щиро дякуємо пану Вахтангу за розповідь та надані матеріали!
Фільм створюється волонтерською командою і підтримати нас ви можете ось тут – http://docua-platform.org/gratitude-honey/ А на знак подяки отримаєте ще й “медовий подарунок”, як і герой нашого фільму.
Окрема величезна подяка Юрію Величко та Марічці Білоус за допомогу у знімкуванні!
За нашу і вашу свободу!

Співпраця з Архівом

Співпраця з Архівом

25 лютого 2021 року відбулося підписання Меморандуму про співпрацю у реалізації проєкту «За нашу і вашу свободу” між Центральним державним кінофотофоноархівом України імені Г.С.Пшеничного, ТОВ «Платформа української документалістики» та ФОП Волинщиков В.Ю.
Метою Меморандуму є співпраця та координація зусиль сторін для розширення можливостей співробітництва, спрямованого на реалізацію наступних завдань:
· Створення документального фільму “За нашу і вашу свободу” та книги про литовсько-українську солідарність
· Проведення експертизи вихідних фото-фоно-відео матеріалів документального фільму “За нашу і вашу свободу” та книги про литовсько-українську солідарність
· Передача вихідних матеріалів документального фільму “За нашу і вашу свободу” та самого фільму у Архів
· Всебічне висвітлення проєкту, проведення спільної прес-конференції.
Команда проєкту, продюсер Вячеслав Волинщиков та режисерка Лариса Артюгіна, вважають соціально-значущими зібрані матеріали про литовсько-українську солідарність. Керівник державного архіву пан Берковський підтримує цю думку та вважає за необхідне зберегти для наступних поколінь візуальну історію підтримки Литви та України.
Віримо у плідну співпрацю!

Литовці на українській Революції Гідності

Литовці на українській Революції Гідності

Продовжуємо знайомити з документальним фільмом «За нашу і вашу свободу» про литовсько-українську солідарність. У цьому тизері розповідається, чому не байдужі литовці вирішили допомогти повсталому українському народу і особисто приїхали у Київ на Майдан.
Українською мовою https://youtu.be/aHttovDy1pE
Литовською мовою https://youtu.be/lX6UkSfsVD4
Про це розповідають:
учасник руху підтримки українського Майдану у Литві, керівник групи підтримки України у “Союзі стрілків Литви” – Гарольдас Даумантас;
литовська журналістка, курінна Скаутського Союзу Литви,яка брала активну участь у підтримці українців на Майдані у 2014 році – Ула Ясюлявічюте;
військовий медик, радник Прем’єр-міністра Литви, разом з іншими литовськими медиками допомагав українцям на Майдані у 2014 році – Паулюс Ґрадяцкас;
авіатор, литовський волонтер на українській Революції Гідності, надавав першу допомогу пораненим майданівцям – Кароліс Пелецкіс;
литовський журналіст, який підтримував український Майдан з перших днів – Вітаутас Бруверіс.
Фільм створюється командою “Платформи української документалістики” – http://docua-platform.org/for-our-and-your-freedom/, тизери – за підтримки Українського культурного фонду.
За нашу і вашу свободу!

“Іван Федоров” українського самвидаву

“Іван Федоров” українського самвидаву

Саме так Вахтанг Кіпіані назвав Пятраса Вайтєкунаса під час нашого інтерв”ю 11 лютого 2020 року у Музеї-архіві преси. А Вахтанг знає, бо вже 35 років збирає друковані видання для свого дітища і вважає, що Газета має жити не один день, бо вона є джерелом емоцій та інформації.
То чому ж литовський Міністр іноземних справ та Посол Литви в Україні Пятрас Вайтєкунас є “батьком” українського самвидаву?
Виявляється, що у дев’яностих роках вся Україна друкувалася в Литві. Це були тонни газет, сотні найменувань самвидаву. Газета “Поступ” – видання “Товариства Лева”, наприклад. Макет везли до Литви, з нього робилась металева пластина і уже з неї друкували ксероксом. У Києві ксероксів не було, за цим пильно наглядало КДБ.
Так само й аж з Южно Сахалінська, Ташкента летіли люди, щоб друкуватися у Вільнюсі.
“Голос відродження”, “Віра батьків” греко-католицької церкви, студентська газета “Братство”, “Наша віра” газета української православної церкви, редактор Сверстюк.
“Поклик сумління” випускав Львівський “Меморіал”.
А ще з Вільнюсу контрабандою привозили литовську газету “Согласіе” – видання Саюдіса. Це було видання для російськомовних і тому українці могли її читати про життя, якого не знали. Це допомагало ставати вільними. Про усе це розповідав Кіпіані та показував макети газет, які виготовлялися вручну. Цинкові пластини та багато унікальних видань.
Нам вдалося зв”язатися из Пятрасом Вайтєкунасом та отримати його коментарі. Він детально розповів про те, як збирав самвидав в Інституті фізики. Про довгу чергу людей з усього СРСР, які прилітали та приїжджали до нього, щоб надрукувати вільне слово. Розповів і про справу КДБ проти нього за “шпіонаж” за друк газет.
Вахтанг підсумував – “Імперію валили ми разом. Без литовської допомоги навряд чи добилися незалежності України. Сотні газет, а скільки політичної допомоги було в подальшому і є сьогодні! Думаю, що ми, українці, зараз робимо не достатньо для Литви за ті зусилля, які литовці роблять для нас. Є український інтерес у тому, щоб підтримувати Литву.”

Побачити детальну розмову можна буде у нашому фільмі, прем’єра якого відбудеться 24 серпня 2021 року у день 30-річчя Незалежності України.
Щиро дякуємо пану Вахтангу за розповідь та надані матеріали!
Фільм створюється волонтерською командою і підтримати нас ви можете ось тут – http://docua-platform.org/gratitude-honey/ А на знак подяки отримаєте ще й “медовий подарунок”, як і герой нашого фільму.
Окрема величезна подяка Юрію Величко та Марічці Білоус за допомогу у зйомці!
За нашу і вашу свободу!

Медаль для доньки Воїна

Медаль для доньки Воїна

Пишаємось!
Героїня нашого документального фільму “Тато” Оля Самоленко нагороджена медаллю Православної Церкви України “За жертовність та любов до України”.
Ця нагорода абсолютно заслужена та вистраждана. Історія Олі – це історія юної українки, яка у пошуках, загиблого на російсько-українській війні батька, перетворилась на доньку воїна.
Весна 2014 року стала початком війни на сході України. Російські регулярні війська увірвалися на територію суверенної України. Володимир Самоленко став одним з перших добровольців батальйону «Донбас». Для його доньки Олі, її тато був найкращим другом. За два роки їй довелося подолати важкий шлях, щоб дізнатися про життя батька на війні. Про те, що таке ДНК та як ідентифікується тіло. У спілкуванні з побратимами і друзями, вона хотіла зрозуміти, чому він пішов на війну, як змінила його війна. Оля відкриває батька з іншого боку: не тільки як турботливого сім’янина, але і людини, відданої почуттю обов’язку до останнього подиху.
`Тато` – документальний фільм, 2019р. Режисерки: Лариса Артюгіна (Україна) Марта-Дарія Клінава (Білорусь) – http://docua-platform.org/my-father-tato/
Сподіваємось, що й наша спільна з Олею робота над фільмом стала помічною на життєвому шляху доньки Воїна, достойної доньки свого Тата!