+380686036181 newdonbass.ngo@gmail.com

НОВИНИ

Показ у Хорватії. Спліт. 17.12.2019

Показ у Хорватії. Спліт. 17.12.2019

17 грудня 2019 року у хорватському місті Спліт відбулась презантація документального фільму “Тато”. На початку показу, презентація фактів поточної ситуації в Україні занурила глядачів у тему війни. Громада українців Далмації казала, що дуже не вистачає інформації про Україну саме тут. Тому показ пройшов “на одному диханні”. А потім була розмова про Україну та Хорватію. Глядачі цікавились, як створювався фільм, чому саме про Володимира Самоленка історія, як зараз живе героїня фільму Оля, яка ситуація на фронті? Ми говорили й про Хорватію. Глядачі висловили думку, що у нас схожі ситуації в країнах – розділене суспільство і триває війна… Саме так і сформулювали хорватці, що за 25 років після конфлікту ситуація так і не розв”язалась. Ставлення до захисників Хорватії різне. Кажуть, що є достатньо аферистів, які безкінечно вимагають пільг, а є – справжні “бранителі”, які мовчки живуть, як можуть. Говорили й про те, як українцям пройти шлях від жертви до відчуття гордості та сили. Чи вдалося це хорватам? Після показу ми поїхали до Монументу полеглим хорватським ветеранам у Вітчизняній війні 1991-1995 років. Це було дуже емоційно – на високій горі, по ночі, у сильний вітер ми йшли, щоб згадати тих, хто лишився “бранителем” цієї благословенної землі до кінця земного життя. Слава Україні! Слава Хорватії! Героям слава! Дякуємо за підтримку та організацію Громаду українців Даліції, Посольство України в Хорватії, особисто Діану Лавриненко, Руслану Лінник та Олександра Терещенка.

Лiкування смислами

Лiкування смислами

Роздуми до і після перегляду документального фiльму "Тато" - відгук глядача "Смерть — це неправильно" А для рідних смерть солдата завжди безглузда. У таких роздумах я йшла на прем'єру документального фільму "Тато". З чітким усвідомленням, що доведеться рюмсати й...

Показы Верховина, Калуш (20.10.19/22.10.19)

Показы Верховина, Калуш (20.10.19/22.10.19)

В Верховине показ был назначен на 2 часа дня. Люди подтягивались неспеша, в своем размеренном темпе, характерным для сельской местности, поэтому фильм включили с небольшим опозданием. Основная аудитория была женская. После все сели в круг для обсуждения. Было много слов поддержки в адрес героини фильма Оли Самоленко. Обсудили с модераторкой дискуссии Виталиной почему надо поднимать темы утраты и как правильно поддерживать человека, чтобы не нанести еще большей моральной травмы. Героиня фильма «Незламны», которая тоже присутствовала на показе отметила о важности поддержания диалога с мирным населением Донбасса. В Калуше зал был почти заполнен. Среди зрителей было много военных. Дискуссия переросла в обсуждение проблем создания и дистрибьюции документальных фильмов в Украине. Многие задавали вопросы, почему государство мало поддерживает документальное кино и возможен ли показ такого фильма на телевидении. Поговорили о методе народной дистрибьюции и какое будущие может быть у нашего фильма.

Приз Belarusfilm — проект “Счастье, как эмоция”

Приз Belarusfilm — проект “Счастье, как эмоция”

Щиро вітаємо нову членкиню нашої громадської організації Марту-Дарію Клінаву Marta-Daryia Klinava із перемогою на пітчингу “Bel:Cinema – Listapad Industry Official”!
“Приз Belarusfilm — проект “Счастье, как эмоция” .
Марта-Дария Клинова в будущем документальном фильме «Счастье как эмоция» представит историю о компании подростков из города Счастья на юго-востоке Украины, которые пытаются построить свой собственный мир, защищая его от витающей в городе тревоги и агрессии.” –
https://www.facebook.com/groups/industry.listapad/permalink/2512332089051941/?__xts__[0]=68.ARDCiFpagNzE4NoS09oV4FHIfHFz2EVaFNuRRQ8dsReGH-rUFiwy4_itjsj0xAZ_qu04WiWIRaVgbuECSM55wV1EQQyYfYhejAjPhk3MEG01zpVsGdkXZ3VdlTLThS4yoLlgs9iilGH7XbzmkX3iQdfrHEedhE-StVc-QxYUaEwgyBQ6VNoLzXuUd4Y&__tn__=-R
Віримо в Марту та радіємо, що майбутній фільм стане продовженням нашого минулого проекту “Університет без кордонів”, який ми разом реалізовували у м.Щастя минулого року.
Побачимось на прем’єрі? 

Filmo „Mano tėvas“ peržiūra ir susitikimas su kūrėjais

Filmo „Mano tėvas“ peržiūra ir susitikimas su kūrėjais

28 листопада ввечері в Національній бібліотеці відбувся показ документального фільму «Тато».
Фільм розповідає історію молодої українки, яка розшукує свого батька, учасника російсько-українського військового конфлікту.
У заході взяли участь режисерка Марта-Дарія Клінава Marta-Daryia Klinavaта головна героїня Ольга Самоленко Оля Самоленко. Подію модерував політичний коментатор Вітаутас Бруверіс Vytautas Bruveris.

Filmo „Mano tėvas“ peržiūra ir susitikimas su kūrėjais

Filmo „Mano tėvas“ peržiūra ir susitikimas su kūrėjais

Усі, хто 28 листопада 2019р. буде у Литві, запрошуються на прем”єрний показ нашого фільму у Національній бібліотеці Литви на 18.00.
Фільм представлять – героїня Оля Самоленко з Києва (Україна) та режисерка Marta-Daryia Klinava з Мінська (Білорусь).
Після перегляду – дискусія, яку модеруватиме відомий литовський журналіст Vytautas Bruveris.
Приходьте, поговоримо!

Школа №16 Київ. Показ 24.10.2019

Школа №16 Київ. Показ 24.10.2019

Після показу фільму “Тато” у кінотеатрі ім.Шевченка на Куренівці, нас запросили у школу. Старшокласники розповіли про свої сильні враження директору школи №16 і він вирішив, що фільм мають подивитися усі його учні. Підлітки мовчали після фільму, вчителька запропонувала хвилиною мовчання згадати Володимира Самоленка та усіх “вічно живих” захисників України. У старшокласників були сльози на очах. І ми говорили. Долучився й Олексій Герман, доброволець, побратим “Вована” до розмови. Важкої і потрібної розмови. Про війну і мир, про цінність людського життя. Про Україну та Росію. Дівчина із заплаканими очима запитала мене, чому одні люди хочуть вбивати інших людей?.. А потім я пройшлась коридорами школи і взнала, що таке демократія з малюнків п”ятикласників. Роздивіться ці малюнки, взнайте і ви 🙂 Чудове покоління українців зростає! Все буде Україна. Дякую Школа №16, Микола Петрович і Гера!

У Франківську презентували документальний фільм про втраченого на війні батька

У Франківську презентували документальний фільм про втраченого на війні батька

Сьогодні, 21 жовтня, в Івано-Франківську відбулась презентація документального фільму “Тато”. Кінострічка про історію українки Олі, яка шукала, а потім ідентифікувала за ДНК тіло свого тата, який загинув на війні з російськими окупантами на сході. Це робота двох...

Він загинув. Щоб ми всі жили

Він загинув. Щоб ми всі жили

– Ми з мамою казали: «Ти підеш, а хто ж нас захищатиме тут?
– Він вас захистив там. На війні.
(Цитата з фільму «Тато»)

Прем’єра документального фільму про захисника Вітчизни відбулася в Харкові 18 жовтня Ця подія була приурочена до Дня захисника України та проводилася в рамках проєкту «Долаючи розломи» Карітасу Харкова.
Увазі глядачів, що зібралися в Харківському прес-клубі, була представлена стрічка «Тато» – історія юної українки, яка у пошуках загиблого на російсько-українській війні батька, перетворилась на сильну духом доньку воїна.
Володимир Самоленко став одним із перших добровольців батальйону «Донбас». Для його доньки Олі тато був найкращим другом. За два роки їй доведеться подолати важкий шлях, щоб дізнатися про життя батька на війні. Про те, що таке ДНК та як ідентифікується тіло. У спілкуванні з побратимами і друзями тата, вона хоче зрозуміти, чому він пішов на війну. Олі належить відкрити батька з іншого боку: не тільки як турботливого сім’янина, але й як людину, віддану почуттю обов’язку до останнього подиху.

Фільм знятий студією «DocUA», режисерками виступили Лариса Артюгіна (Україна) та Марта-Дарія Клінава (Білорусь).
Представляти стрічку в Харків приїхали Марта-Дарія та головна героїня фільму Ольга.
Після перегляду в залі запанувала тиша. Своєрідна хвилина мовчання – у пам’ять про загиблого на війні Володимира Самоленка та всіх інших українських воїнів, що віддали свої життя за Батьківщину.
А потім пішли численні запитання, репліки, слова подяки…

Марта-Дарія Клінава повідала:
– Я та багато моїх друзів-однодумців у Білорусі завжди підтримували Україну. Тому моя участь у зйомках фільму є невипадковою. Дане кіно вже показали у Києві та Білій Церкві. Харків став 3-м містом, куди приїхав «Тато».

На питання глядачки, ким був для неї тато, Оля Самоленко відповіла:
– Мій тато – не просто тато. Він був другом, наставником, прикладом в усьому. Я дякую йому за дитинство, за те, що виросла самостійною. Коли деякі сусіди між собою судачили, навіщо мій батько пішов на війну, я не втрималася, та сказала їм: «Він пішов, щоб ваші лишилися вдома».

Дружина чоловіка, який служив в Іловайську, наголосила:
– Якби всі чоловіки в 2014-му пішли на війну, вона б закінчилася одразу!

Підполковник Ігор Плугатор, який теж воював в АТО, а зараз несе службу в Харківському обласному військовому комісаріаті, зазначив:
– У 2014-му році українська армія була гола й боса, йшла на війну в гуманітарці. І добровольці тоді взяли на себе дуже важливу роль. Вони йшли в авангарді та, як оси, нищили ворогів. Тому й російські окупанти, що вдерлися на територію Донбасу, в першу чергу намагалися наносити удари по добробатам… Ця війна, яка, на жаль продовжується, для України – священна, оскільки ми відстоюємо свою територію, свою незалежність.

Модератор заходу правозахисник Юрій Чумак зауважив:
– Колись ми спілкувалися з режисеркою Ларисою Артюгіною та зійшлися на думці, що російську пропаганду не можна «перепропогандити» нашою пропагандою,. Тільки правда може перемогти. І «Тато» – дуже чесний, непафосний, правдивий фільм. Про героя, який не схожий на кіношних героїв: він не «супермен», а звичайний «Вован» (такий позивний був у Володимира Самоленка на війні), який може жити в кожному дворі по сусідству з нами. Він говорить у стрічці: «Я готовий битися за кожні 15 сантиметрів української землі!». Так, він загинув. Але для того, щоб ми всі жили.
До перегляду документального фільму, його обговорення та спілкування із сорежисеркою і головною героїнею долучилися й курсанти 3-го курсу 1-го факультету Харківського національного університету внутрішніх справ – разом із командиром групи Данилою Масюком (родом із Донбасу, його сім’я була змушена покинути свій будинок, щоб не залишатися на окупованій території).

Кураторка групи, доцент кафедри криміналістики та судової експертології підполковник поліції Тетяна Матюшкова залишила такий відгук:
– «Тато» – це фільм-одкровення, після якого страшенно хочеться мовчати, бо здається, що всі слова зайві. Та водночас виникає нестримне бажання говорити, адже у стрічці звучить багато тем – про силу і тендітність, війну і мир, минуле і майбутнє, мужність і жертовність, про любов до своєї країни і рідної людини. Історія, що розкрита просто, щиро і відверто.

Дякуємо за публікацію видання Центр-Дума і автора Георгій Кобзар –
http://centrduma.org.ua/?p=907&fbclid=IwAR1rhzQRck80-QdPgjI4GeQaw9s2pz-Ws_im2UmzgRNO6Ru_qh_MG-McKBo