Коли на початку повномасштабної навали російської воєнної орди ми створювали проєкт, то сформулювали для себе мету – показати героїзм  українці у тилу, щоб світ знав про нас, бо ж підтримують тих, кого знають та люблять. Нині радіємо історіям героїв нашого проєкту, про яких говорить світ та Україна!
У травні ми випустили ролик про Олю з Великої Олександрівки на Київщині, яка на початку війни організувала своїх односельчанок до створення прекрасної ляльки-мотанки, як символу української берегині проти російських окупантів –  https://youtu.be/X7X7DhEYP1o 
І от Оля Камінська отримала запрошення від  Національного музею історії України у Другій світовій війні розмістити ляльку-мотанку в експозиції про сучасну війну в Україні проти росії. На початку серпня Оля, у супроводі  своєї родини та режисерки проєкту #БудемоЖити #WeLiveOn Лариси Артюгіної, була урочисто прийнята дирекцією музею – https://warmuseum.kiev.ua/_all-news-images/?id=54&news_year=2022 
Акт передачи ляльки-мотанки до експозиції було зафільмовано, у пані Ольги брали інтерв’ю журналісти українських ЗМІ. 
Генеральний директор Музею, куратор проєкту музейної виставки «Україна – розп’яття», пан Юрій Савчук, зазначив, що ця лялька-мотанка, як символ духу народної української протидії загарбникам-терористам із росї, буде знаходитись у центральній залі, розвернута обличчям проти російських “іванів” – опудал, яких окупанти розміщували на своїх блокпостах. Тепер цей артефакт спротиву навічно зберігатиметься у Музеї! – https://www.facebook.com/warmuseum.kiev.ua/posts/pfbid0egC7cu6mMF83vRG4cwLBSHkGUAvCtRrUEpnXad2C3bGVFtMbuXjJMdzthGA3aBTZl 
Ще дві історії героїв з проєкту #БудемоЖити#WeLiveOn поширюються світами. Перша – про підприємця Олександра Хвороста із Дніпра. З початком війни він перетворив свою приватну пекарню на місце, де волонтери не тільки випікають хліб для ЗСУ, а ще й додатково мають нагоду освоїти нову професію – https://youtu.be/Q3Bj-51Gnis 
Вийшла публікація у популярному та поважному латвійському журналі IR – https://ir.lv/2022/08/24/ukrainas-kara-balsis-esmu-parak-jutigs-sausmu-stastiem/ , у якій журналіст видання  Мартінс Галенікс ( Mārtiņš Galenieks )
розповідає про пекарню Олександра, у якій зараз більшість волонтерів –- вимушені переселенці з територій України, окупованих рф. Олександр знаходить мінімальне фінансування на оплату їх роботи та продовжує волонтерську діяльність в організації міжнародної допомоги для ЗСУ. 
Друга – про киянина Антона Целовальника – архітектора й викладача, який у перші дні війни пішов добровольцем захищати Батьківщину. 
https://youtu.be/JCl97vwcTSA 
На фронт його не взяли через відсутність військового досвіду, тому приєднався до підрозділу територіальної оборони разом з іншими мешканцями села на околиці столиці, де проживає його батько. В окопах Антон почав створювати різноманітні скульптури з глини. Про це пише видання IR – 
https://ir.lv/2022/08/31/ukrainas-kara-balsis-mums-visiem-bus-jakaro/
Обмундирування та зброю підрозділ забезпечив собі самостійно. Нині вони усі інтенсивно беруть участь у тренуваннях, готуючись до можливої ​​відправки на фронт. Антон у вересні планує повернутися до роботи в школі хоча б на пару днів на тиждень, сподіваючись, що уроки відновлять офлайн в класах. 
«Те, що навколо так багато смерті та жаху, було однією з причин, чому я створюю ці глиняні скульптури. Дуже хочу, щоб життя не зупинялось!”

Такі історії мотивують латвійців допомагати Україні. Та й українцям підтримувати один одного. Будемо жити!