НОВИНИ

Співпраця з Центральним державним кінофотофоноархівом України імені Г. С. Пшеничного

Співпраця з Центральним державним кінофотофоноархівом України імені Г. С. Пшеничного

Якби нашу команду запитали, на що подібний ваш проєкт, ми б з упевненістю відповіли, що на айсберг. Видима верхівка – це лише частина роботи, яка б не відбулась без підтримки, підказок, рекомендацій і співпраці.
Наші партнери, завдяки яким ми маємо змогу долучити унікальні історичні кадри до нашої стрічки та разом з тим, побачити першоджерела і наснажитися ними – Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного. Вдячні за таку необхідну співпрацю, а також за надану змогу користуватися Національним архівним фондом.
Зі свого боку, радіємо, що фільм “За нашу і вашу свободу” поповнить полиці Фонду як зразок документальних свідчень про литовсько-українську дружбу. А ще дозволимо собі трохи помріяти, як через десятки років хтось інший буде користатися тим, над чим сьогодні працює наша команда. Ми точно знаємо, що співробітники Архіву збережуть це для прийдешніх поколінь.
Щасливі бачити вас своїми партнерами!

На фото: Творча команда проєкта “За нашу і вашу свободу” – В’ячеслав Волинщиков і Лариса Артюгіна та директор Архіву Олександр Буханець під час підписання договору про співпрацю.

Відвідини Надії Іванівні Лук’яненко

Відвідини Надії Іванівні Лук’яненко

В кінці серпня наша команда відвідала Надію Іванівну Лук’яненко. Спілкування з вдовою Левка Григоровича було душевним, плідним і сповненим відкриттів. До матеріалів нашого проєкту додалися і документальна інформація, і унікальні факти та артефакти.

Ми познайомили журналістів телеканалу 1+1 з Надією Іванівною. І 25 серпня , про Левка Григоровича вийшов сюжет, героєм якого він став, в програмі «Сніданок з 1+1».

Для режисерки Лариси Артюгіної цей візит став своєрідною щорічною традицією. З вдячністю ми вручили пані Надії наш особливий «медовий подарунок» http://docua-platform.org/gratitude-honey/

фото Ярослава Матвєєнко

З Днем Незалежності!

З Днем Незалежності!

Від імені команди та всіх героїв нашого проєкту вітаємо усіх українців з Днем Незалежності!
Один з героїв нашого фільму Вітаутас Ландсберґіс – перший голова Сейму незалежної Литви, лідер руху «Саюдіс», член Європейського парламенту і Великий друг України шле вітання українському народу крізь час.
За нашу і вашу свободу!
https://youtu.be/Mq5yZzvXgMM

Про взаємодопомогу литовського і українського народу покажуть документальний фільм

Про взаємодопомогу литовського і українського народу покажуть документальний фільм

Литовсько-українські відносини – у фокусі проєкта «За нашу і вашу свободу». Однойменний фільм, виробництво якого вийшло на фінішну пряму завдяки грантові від Українського культурного фонду, представлять вже цієї осені.
Авторка і режисерка Лариса Артюгіна власними зусиллями збирала матеріал для стрічки понад шість років. Нині – це майже три десятки героїв та їхніх історій. Умовно матеріал можна поділити на три частини: перша описує передумови і історичний контекст того, звідки виростає міцна дружба і глибоке розуміння болю іншого народу, друга – події часу відновлення незалежності Литви, а третя переносить нас на український Майдан і в зону АТО, де першими прийшли на допомогу саме литовці. Однак, такий поділ дуже відносний – для більшості героїв одні події перетикали і витікали з попередніх. Ті, хто пройшов концентраційні табори пізніше брали участь у тому, щоб зруйнувати утворення, яке саме по собі були тюрмою для поневолених народів – Радянський Союз. У той час, як литовці зуміли максимально витіснити вплив радянщини і повноцінно відновити свою незалежність, Україна прийняла цей виклик дещо пізніше – на Майдані Незалежності у 2013 році, і далі – на війні з окупантами.
– Я знайшла тих, хто напершими приїхав на український Майдан. Перша група литовців, яка з’явилась на Майдані – це були дуже молоді люди, по 18-19 років. Одна з героїнь фільму, коли почула про те, що в Україну збирається автобус, одразу ж захотіла сюди приїхати. І на моє запитання, чому вона прийняла таке рішення, сказала – ну як, мої ж батьки були там, де захищали свободу Литви, а значить і я маю захищати свободу. І було не принципово, де це відбувалося у Вільнюсі, чи у Києві, – говорить Лариса Артюгіна про тяглість процесу, над висвітленням якого вона працює у фільмі.
Один з героїв стрічки – учасник чи не всіх ключових подій сучасної України, у яких вона виборювала свою незалежність та ідентичність. Євген Дикий був учасником студенського голодування, яке потім назвуть «Революцією на граніті». Знають його як активного учасника «Революції гідності», після якої він одразу пішов добровольцем в АТО. Нині він очолює Національний антарктичний науковий центр і вже в цьому статусі приймав нагороду з рук Президента Литви – Медаль пам’яті 13 січня. Це перша державна нагорода Литви, заснована в грудні 1991 року; нею нагороджують громадян країни та іноземців, які зробили значний внесок за захист свободи і незалежності Литви.
– Один з ключових міфів сучасної путніської пропаганди, який поділяє 90% українців, про те, що у 1991 році нібито раптом випадково розвалився Радянський Союз. Але подивімося, що в ті роки відбувалося в Балтійських країнах і де було місце України у всіх цих процесах, яка насправді з відставанням приблизно на два роки, повторювала успіхи і досягнення Балтійських визвольних рухів. Виходить, що не розвалився Радянський Союз, а пара мільйонів, таких як я, взяли його і розвалили. Так, це ми, представники визвольних рухів підкорених народів, спричинили те, що Путін називає «величайшей геополитической катастрофой ХХ века», – говорить Євген Дикий, який бачить проект «За нашу і вашу свободу» фрагментом інформаційного протистояння з ворогом і відновлення історичної справедливості.
За час збору матеріалів їх стало так багато, що зйомки фільму перетворилися на проєкт. Щоб максимально зберегти і поширити свідчення, творча команда уже нині працює над впорядкуванням книги. Крім того, історія Євгена Дикого надихнула на створення мальопису – графічного переказу карколомних пригод сімнадцятилітнього очільника Українського загону у Литві. Також всі зібрані матеріали та готову стрічку передадуть у кіноархів та до Музею Майдану. Авторам важливо, щоб ця жива історія була доступна для вивчення і ознайомлення якомога більшій кількості людей.

Олена Задорожна

Кіно from Donbass. Хто і як вчить молодь прифронтових регіонів фільмувати реальність

Кіно from Donbass. Хто і як вчить молодь прифронтових регіонів фільмувати реальність

16 липня до столиці приїхали двадцять хлопців та дівчат. Вони стали переможцями конкурсного відбору до Школи документалістики та медіа. Освітнього проекту, який прагне навчити молодь бачити світ через кінокамеру. А людям, які вірять в російську пропаганду – словами, очима й серцями цієї молоді – показати, що відбувається на Донбасі насправді. 

Як все почалося

«Їм від 14 до 17 років. Коли на Сході розпочалися бойові дії, вони були зовсім малими, але вже розуміли, що відбувається. Змушені були зрозуміти. Щоб буквально «нащупати», що потрібно цій молоді, яка вона і куди нам разом варто рухатися, ми провели в прифронтових населених пунктах не один тиждень. Найперше, організовували курси з профорієнтації. Знайомилися ближче один з одним і допомагали краще пізнати самих себе. Це завжди був  перший етап всіх наших проектів, пов’язаних з молоддю Донбасу. Далі ми (ред.-Фонд “Громадяни”) запрошували молодь долучатися до різних активностей в інших регіонах країни – Одеса, Дніпро, Харків, Запоріжжя, Житомир, Ірпінь, і, звісно – Київ. Ми прагнули показати: ось твоя країна, тут живуть ось ці люди, вони класні, вони роблять професійні й корисні речі, вони готові підтримувати тебе. Це все переросло в проект “Мрійники”», – розповіла психологиня, керівниця проектів Фонду “Громадяни”, а нині – й Школи документалістики та медіа – Наталія Ящук. 

Ви з України приїхали? Такий вислів у 2015 році, в Луганській глибинці, почула режисерка-документалістка Лариса Артюгіна. Разом з однодумцями тоді працювали у прифронтових містечках. Допомагали відновити мирне життя засобами культури, української культури, якої на Донбасі, чомусь, за тридцять років незалежності, досі не знали. 

“Ми разом співали, створювали кіно, спілкувалися. Ми розуміли, що разом з життєвими потребами людей, так само гострими є емоційні й культурні. Люди відчували себе одинаками, й цю пустоту треба було заповнювати. Так утворилася ГО “НовийДонбас”, яку я нині очолюю. Як документалістка, я знаю, яку силу має кіно. Воно “сильніше за  мілітарну зброю”. Мені хотілося, щоб цю силу опанувала молодь, яку зачепила війна. Щоб вони говорили про те, що відбувається у їхніх містах і селах. Щоб робили це професійно, чесно і сміливо. Так з’явилася ідея Школи документалістики та медіа. Цього року вперше проект реалізуємо спільно з партнерами, за підтримки Українського культурного фонду”, – зазначила авторка ідеї Школи документалістики та медіа, режисерка й документалістка Лариса Артюгіна.

Ці молоді люди можуть стати амбасадорами Донбасу в світі 

Навчальна програма Школи, яка отримала назву DocUaDream складається з лекційної та практичної частин. В експрес-форматі молодь вивчає основи журналістики, режисури, фотографії, відеозйомки, відеомонтажу та IT. Для учасників навчання цілком безоплатне, всі витрати покриває грант від Українського культурного фонду. Результатом 10-денної учбової сесії є власні документальні фільми, документальні фотопортрети, текстові інтерв’ю та веб-сайти учасників. Цікаво, що героями цих матеріалів стали так само молоді люди Донбасу, які нині живуть у Києві. 

Перший випуск Школи DocUaDream

Загалом проект охопить 40 учасників з Лисичанська, Красногорівки, Щастя та Золотого-1.  

Перші двадцять хлопців та дівчат вже  успішно завершили навчання й презентували свої роботи. Побачити їх можна буде зовсім скоро на сторінках проекту в соцмережах і на сайті. Проблематика робіт різноманітна – мовне питання, волонтерство, війна, життя в маленьких містах, поняття свободи. З темами учасники визначалися самостійно. 

Друга навчальна сесія стартує 9 серпня і триватиме до 21 серпня. 

Організатори:

Благодійна організація “Благодійний фонд “ГРОМАДЯНИ”, ГО “НОВИЙДОНБАС”, за підтримки Українського культурного фонду. 

Українець,  Студент,  Доброволець на захисті сейму Литви

Українець, Студент, Доброволець на захисті сейму Литви

За час створення нашого проєкту, у нас значно побільшало історій та героїв. Їх тепер понад тридцять і ми цьому дуже радіємо.
Одному з наших героїв Майдан 2013- 2014 рр. нагадав події, учасником яких він був тридцять років тому в інший країні.
«Це була прекрасна «Махновська держава», яка буває тільки в переламні історичні моменти, коли ще одна система не до кінця зламана, а друга ще не до кінця побудована. Це була ціла купа ентузіастів, які хотіли щось робити. Люди принесли величезну кількість бензину, щоб робити «коктейлі Молотова» і кидати. Запах бензину в парламенті стояв конкретний. Хтось будував барикади, хтось охороняв парламент. Невідомо звідки взялося багато зброї, більшість якої була допотопна. Напевно, розформували кабінети військового вишколу і взяли все, що більш менш стріляє. Хоча я сумніваюся, що у випадку штурму, це нам би якимось чином допомогло. Будівництво барикад набуло таких масштабів, що можна порівняти з Майданівськими. Барикади – це не тільки спосіб фортифікації, це ще й спосіб зайняти людей, в той час, як вони чекають нападу. Більш того, були спеціальні люди – сталкери, які пророблювали по барикадах стежку, щоб можна було проходити між ними.», ­- згадує тогочасні реалії справжній інсайдер парламенту Литви та тодішній співголова Українського студентського загону підтримки Литви 1991 року Микола Поліщук.
Тепер Микола Поліщук – оглядач «Газети по-київськи», краєзнавець, мандрівник, ексдепутат Святошинської райради в Києві (УНП) та голова товариства «Україна – КНДР».
Цікаві деталі побуту захисників сейму, за що він отримав орден від Литовської держави, чи було йому безпечно повертатися в Київ, а також в чому насправді коріння міцної дружби та взаємної підтримки між нашими державами. Більш розлогу розмову з Миколою Поліщуком можна буде побачити у нашому фільмі.
Ми вдячні панові Миколі за інтерв’ю і за дуже особливий артефакт: він передав нам свою плівку 8 мм, на яку він знімав у Вільнюсі події, свідком та учасником яких був.
Традиційно наші герої й ті, хто нас підтримують, отримують на знак подяки від нас ще й наш особливий «медовий подарунок»
http://docua-platform.org/gratitude-honey/
Прем’єра повної версії документальної стрічки відбудеться незабаром.

Знімають документальне кіно й розвивають комунікабельність: 20 підлітків Донбасу вчаться у школі «DocUaDream» 

Знімають документальне кіно й розвивають комунікабельність: 20 підлітків Донбасу вчаться у школі «DocUaDream» 

Підлітки Золотого-1, Красногорівки, Лисичанська та Щастя мають 10-денну навчальну сесію в Школі документалістики та медіа DocUaDream. Це освітній проект, який реалізується в Києві за підтримки Українського культурного фонду. Учасники вчаться знімати і монтувати відео на професійній техніці, проводять інтерв’ю й конструюють сайти. А ще — будують команду й шукають власні сильні якості. 

«Минув перший тиждень першої сесії Школи документалістики та медіа. Підлітки 14-17 років з прифронтових містечок Донеччини та Луганщини отримують базові знання й одразу випробовують їх на практиці. Ми подбали про те, щоб їхнє навчання було максимально комфортним, а візит до столиці подарував якомога більше позитивних емоцій, — розповідає керівниця проекту Наталя Ящук. — Нам важливо, щоб учасники зробили відкриття — в першу чергу, про самих себе.  Зрозуміли свої сильні риси, надихнулися на їх розвиток. Саме тому в команді Школи є психологи й фасилітатори».

Школа «DocUaDream» — результат співпраці двох організацій — ГО «НОВИЙ ДОНБАС» і БО БФ «Громадяни». Така синергія дала можливість якісно поєднати навчальну й менторську складові. Перед стартом занять учасники мали щось на кшталт тімбілдінгу і тренінг з ненасильницької комунікації, додала Наталя Ящук. Весь навчальний процес супроводжується психологами проекту Оленою Казаковою і Наталією Опришко. Учасники мають ранкові й вечірні зустрічі з ними і завжди можуть отримати фахову підтримку.  

Навчальна частина — це 30 годин теорії і ще більше — практики, зазначає керівниця навчальної частини й ідейна натхненниця Школи «DocUaDream» кінорежисерка Лариса Артюгіна. 

«Маємо міжнародний викладацький склад. Це насамперед українські фахівці з багаторічним досвідом в кіно, журналістиці, операторській та режисерській справі — Ігор Малахов, Роман Хімей, Олена Макаренко, Петро Цимбал. Відомий фотограф Ігор Гайдай та IT-фахівчиня Ірина Щербина. А також — Анна Короткіна-Бродських зі США та Марта-Дарія Кінава з Білорусі. Всі вони щедро діляться знаннями й одразу ж дають можливості перевірити все на практиці», — розповіла Лариса Артюгіна.

Після короткого інструктажу учасники Школи отримали до рук свої перші відеокамери, штативи й мікрофони. Вони мають серйозні задачі — відзняти і змонтувати документальне кіно, зробити текстове інтерв’ю й документальний фотопортрет, додала Лариса Артюгіна. Всі ці матеріали підлітки розмістять на власноруч створених сайтах. Екватор навчання вже подолано — минув перший навчальний тиждень. Далі — більше! На учасників також чекають мотиваційні зустрічі із зірковими спікерами, захист й представлення своїх проектів та вручення дипломів.

Проект реалізується за підтримки УКФ. Думка авторів може не збігатися з офіційною позицією УКФ.  

Четвертий день Школи DocUaDream

Четвертий день Школи DocUaDream

«Спробуй. І якщо ти відчуєш радість – це твоя професія», – Лариса Артюгіна під час лекції з режисури. Четвертий день Школи DocUaDream.

Що ще ми опанували цього дня?

Теорія

Операторська майстерність з Романом Хімеєм. Камера на штативі та “дихаюча” камера. Відчуття дистанції в документальному середовищі. Виправдання дистанції. Нам потрібна дистанція. (Косаковский “Я вас любив.”).

Монтаж з Ігорем Малаховим. Кадр – епізод. Внутрішньокадровий монтаж. Фільм одним кадром. Складаємо ролик – трейлер до фільму. Головні події фільму з героєм – за 30 секунд.

Журналістика з Анною Бродські. XIX століття. Перші журналісти-фотографи часів американської Громадянської війни. Дитяча праця та журналістика. XX та ХХI століття. В’єтнамська війна та журналістика. Расові проблеми США та журналістика — від 1950-х до наших днів.

Практика

Операторська майстерність з Мартою-Дарією Клінавою. Освоєння локації та перша зйомка. Огляд локації, підготовка та налаштування техніки до зйомки. (ІSO, діафрагма, баланс білого)

Журналістика з Оленою Макаренко. Визначення тем, план матеріалу, запитання для інтерв’ю

Фотографія з Ігорем Гайдаєм.

Монтаж з Петром Цимбалом. «Збиральний цех» кіно-процесу. Принциповий устрій всіх монтажних програм – браузер – сховище відсортованого матеріалу. Лінія часу (Таймлайм) та Екран (Вйювьєр). Інструменти монтажу всіх програм.

Литва в Україні захищає свою власну незалежність: презентація проєкту “За нашу і вашу свободу”

Литва в Україні захищає свою власну незалежність: презентація проєкту “За нашу і вашу свободу”

Литовські медики на українському Майдані. Українська сотня у Литві допомагає відновлювати незалежність. Пліч-о-пліч у новітній історії – два по-справжньому дружні народи.

З чого виросло це братерство? Чому в скрутну хвилину саме литовський народ прийшов на допомогу українському? Як відновлення незалежності Литви стало локомотивом для суверенності України та інших республік Радянського союзу?

Проєкт «За нашу і вашу свободу» – це історії живих свідків та учасників подій. Вони – про взаємопідтримку і допомогу у концтаборах Мордовії, багатотисячні тиражі підпільного самвидаву, протестів у Вільнюсі на початку 90-х. А також про борти з пораненими, які приймала Литва, та про її щире бажання допомогти Україні бути на рівних у Європейському Союзі.

«Плов не можна зварити смачним в одному кутку казана» – кажуть майбутні очільники незалежної Литви і вмикають друкарський верстат для національного визвольного руху. «Імперія просто так не відпускає» – говорять герої проєкту «За нашу і вашу свободу» і пакують тепловізори для українців. «Нас було всього тридцять і фізично ми нічого не вирішували, але політично наша роль була велика» – згадує українець, який привіз у Вільнюс грубі гроші на революцію. «Допомагаючи Україні, Литва утверджує власну незалежність» – резюмує інший українець, маючи на увазі спільну загрозу, ворога, який не зупиниться на Східному кордоні, якщо його не стримувати.

Запрошуємо на презентацію проєкту «За нашу і вашу свободу» до 28 липня до Інформаційно-виставкового центр Музею Майдану  (Київ, Майдан Незалежності, 18/2), початок – о 18.30.

Спікери заходу:

Лариса Артюгіна, голова ГО “Новий Донбас”, авторка проєкту “За нашу і вашу свободу”

Ольга Сало,  учасниця Громадського сектору Євромайдану,  заступниця генерального директора із розвитку та культурно-просвітницької роботи Національного музею Революції Гідності.

Заплановане онлайн-включення Надзвичайного і Повноважного Посла Литви в Україні  Марюса Януконіса

Модератор: Олена Задорожна

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.  

Партнери заходу: «Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції гідності»   та газета «День»