Наш проєкт продовжує наповнюватись життєвими історіями без перебільшення історичного значення. Доля кожного нового героя – це пазл у загальну картину під назвою «За нашу і вашу свободу!».

Одна з наших героїнь згадує події тридцятирічної давнини, не зважаючи на їх драматичність, як найяскравіші роки свого життя. Саме через руки Людмили Жильцової пройшли практично всі тогочасні українські газети, які друкували у Вільнюсі й не тільки. Вона ж допомагала влаштовуватись українцям, які тоді приїхали підтримати литовців. Саме вона говорила до співвітчизників у відео зверненні з Сейму в ті зимові дні 1991-го року.

«Я горда тим, що я жила в Литві, що я підтримала Україну, для мене цей аспект дуже важливий в моєму житті, і щоб там не сталося, я завжди буду дбати про Литву і про Україну, тому що це для мене рідні держави. Якщо говорити про зв’язок Литовське — Український, то він тягнеться дуже далеко, ще з великого Литовського князівства. Пам’ять історична, яка є в людях і вона залишається.

За радянської влади багато литовців були виселені. Литовці сиділи в таборах з українцями. Я чула такі історії, коли українці співали українські пісні в таборі, то їх садили в карцер, тоді литовці вивчали українські пісні й співали, їх не могли звинуватити в націоналізмі.

Мені Україна близька і Литва близька, тому що більша частина мого життя, я прожила в Литві, я люблю цю країну, тому я йшла на барикади. Слава Богу танк не проїхав по мені, я залишилась жива, щоб передати, те, що я знаю і ту любов до Литви яку я відчуваю у собі в серці, і ту любов до України.

Україна і Литва для мене, я не знаю, котра із них рідніша, мені здається обидві вони для мене рідні. В Україні я не була українкою, я була так, просто жила на цій землі. Я стала українкою саме в Литві. Литва мене зробила нею», – так пані Людмила відчуває душевний зв’язок українців та литовців на прикладі власного життя.

Людмила Жильцова, українка, яка народилася в Запорізькій області, тридцять років прожила у Литві, де у свій час очолила Громаду українців спочатку Вільнюса, а потім Литви, нині проживає у США та є освітньою референткою Союзу українок Америки, не втрачає зв’язку з обома своїми рідним країнами, і коли випадає нагода, навідується у гості.

Пані Людмила отримала від нас на знак подяки наш традиційний особливий «медовий подарунок»

http://docua-platform.org/gratitude-honey/

Прем’єра повної версії документальної стрічки відбудеться незабаром.

фото Марічка Білоус